Християнський сайт

Батьки Павла Франчука, Олександр та Лія, будучи віруючими з юних літ, присвятили своє життя Богу і, не зважаючи на погрози та переслідування комуністичного режиму, прищепили безумовну любов до Бога усім девятьом своїм дітям, зокрема другому синові Павлові.
За відданість Богу Павло Франчук зазнав суворих гонінь під час служби в армії, був вивезений у глибину тайги помирати від холоду та голоду. Господь врятував його життя від усякої небезпеки, але через укуси енцефалітних кліщів була уражена його нервова система. Внаслідок цього Павло був повністю паралізований і був приречений на смерть. Але Бог оздоровив його.

 Я хочу поставити вам особисте питання: Чи приготувалися ви вже зустріти Господа? Чи готові ви вже стати перед Господом? Це най головніше завдання людини в цьому світі! Є щось більше, ніж молитва за тілесне зцілення хворих. Краще я буду хворим Лазарем, хворим з голови до ніг, ніж здоровою, багатою людиною і після смерті потраплю в пекло. Краще я буду Лазарем і умру від цієї хвороби, але піду в рай до Господа. Це я говорю, не дивлячись на те, що я пережив найбільші чудеса.   

“Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми“ (Мтф. 5:13). “Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою. Та боюсь я, – як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувались ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистоти, що в Христі” (2 Кор. 11:2-3).

Даний матеріал потрапив у редакцію “Джерела” без прізвища автора. Написана ця стаття ще у 1930 році, але, вважаємо, що сьогодні вона є не менше актуальною. Хоча редакція не цілком поділяє погляди автора, але стаття збуджує чисту думку, тому радимо нашим читачам уважно дослідити поставлену проблему у світлі Слова Божого і зробити висновки самостійно.

Віють вітри, холодні зимові вітри... Падають опори, гинуть душі. Ні, я не тільки про останні земні буревії, я про вічне. Біль стискає серце, коли починаєш усвідомлювати весь трагізм ситуації в наших Євангельських церквах. А тут ще тихий лукавий голос нашіптує що вже все, потяг пішов, що виходу немає, що все безповоротно, і скільки не стій за Євангельську істину, а вдіяти вже нічого не зможеш. Подивись, все навколо притихло, чекаючи повного краху Христової Церкви. В США показник розлучень у церкві і у світі повністю зрівнявся 50% на 50%. І це у державі, де Конституція написана на основі Біблії, де слово Бог значиться навіть на грошових знаках. А в Європі, колись багатій на біблійні та місіонерські товариства, на землі Лютера і Сперджена продаються з «молотка» Доми молитви, по одній простій причині, – церкви ніхто не відвідує.