Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.0 | 3 голосів )
Коли у садах розквіта ніжно фрезія –
у гості приходить пустунка поезія:
постука у шибку дощем,
промінням весняним посріблює рами
і сніжної баби плачем,

всміхнеться спросоння очицями доні
і дзенькотом пташки гуля,
та вся у турботах розсипує ноти,
бо нинішній день доганя.

Коли одцвіта тихо фрезія,
з гостей повертає поезія.
[+]
Сподобалось
1

Коментарі 

 
+1 #2 дизaйнep 09.03.2012 23:46
Як же ж гарно написано! Я заздрю гарною заздрістю,І як до вас, люди, приходять такі глибокі думки! Справді, мені дуже цікаво - це від розуму, глибоких знань чи від праці над собою?Бог дає, але зусилля теж потрібні, напевно? З повагою Неоніла
Цитувати
 
 
0 #1 Світлана 01.11.2011 09:11
А мені сподобалось. Оригінально написано. А у мене, коли жовте листя з дерев облітає, поезія в дальню дорогу рушає.
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити