Християнський сайт

Вже й небо долу похилилось,
земля напружилась зі страху,
якби уміла помолилась,
щоб Бог помилував від засух.

Якби уміла, то сказала б,
Прости, що гріх ногами топче,
прости, що так родила мало,
та жити більше так не хочу.

В хворобах з голодом, з потопом,
мене Ти вітром вчив зі шквалом,
та видно зібраного скопом,
щоб гріх людський спинити мало.

А Ти чекаєш Любий Боже,
карати терпиш нас зненацько,
спиняєш, люблячи тривожиш,
як Друг, як Батько і по - братськи,

Та не земля, а горді люди
собі шукають виправдання,
б`ючи себе не раз у груди,
гріх прикриваючи бажанням.

Ні щоб сказати "Прости грішних",
Ні щоб зробити перший крок,
яд рішень не приймать поспішних,
Адама вивчивши урок...

І було б небо, сонце й зорі,
не було б холоду й жари,
у лісі звір, і риба в морі,-
живи, слав Бога, і цари.