Сказав Господь-сівба і жатва не скінчится
Допоки світ цей буде існувати
Бо що людина у житті посіє
То це обовязково буде пожинати

Якщо ти сіяв зерно пшеничне
То збереш із нього цілий колосок
Задумайся-посіяв ти одне зернятко
А збереш з нього цілий кулачок

Як легко сіяти нам всяке беззаконня
В той час не думаючи про відплату
Та бачим кривдників тоді у всіх ми
Коли приходиться свою сівбу нам жати

Коли приходить жатва ми шукаєм винних
І ніяк не хочем ми цього визнавати
Що це лише моя вина є в цьому
Бо прийшов мій час свою сівбу пожати

І не треба нам звинувачувати тут нікого
Бо ми всього лиш люди на землі
А треба пригадати-що в минулому я сіяв
І чи не прийшла відплата від Господа мені

Покладімо слова ці в своє серце
І постараймося нам про це не забувати
А памятай-що ти сієш чи колись посіяв
Обовязково прийде день і час-багато більше нам пожати

Навчімося не шукати винних нам ні в кому
Себе оббілювати-а шукати ворога у комусь
Бо ворог цей-може бути лиш твоя жатва
Та визнати свою вину не хчемо ми чомусь

Бо у писанні ми знаходим таке Слово
Не кривдь нікого і нікого ти не зневажай
Бо ця людина може стати також перед Богом
Й сказати-мойому кривднику Ти сам віддай

А може хтось тобою був в житті побитий
Та ти тоді на це уваги не звертав
А написано-що за все прийдеться відповісти
Але в той час про цей закон ти не згадав

Навчімося прощати й ворогів своїх любити
Навчімося умалювати нам самих себе
Якщо великим хочеш бути-будь для всіх слугою
А БОГ як прийде-підніме Він Сам тоді тебе

Берімо приклад з мужа Божога Давида
Як він в покорі за свою вину від Бога суд приймав
І через своє сіяння приймав в покорі жатву щиро
І каявся-розуміючи й свою вину він признавав

Нам Богу дякувати треба за цю жатву
Яку Він допускає нам ще за нашого життя
Бо тут ми маємо можливість в покаяні стати перед Богом
А в вічності можливості такої вже не буде-як каяття

Не нарікаймо друзі ми ні накого
Людський задум без Бога-не здійсниться ніколи
Хоч і боляче буває нам-та Бог це допускає
Все щоби не сталося у нас в житті-стається з Його волі