Господь, Ти вельми є великий,
Зодягнутий у велич Ти Свою.
Я в тишині схилюсь, як без’язикий,
Подібний Ти — палаючому вогню.

Ти землю вґрунтував на вічні віки
І вкрив безодню, й гори напоїв.
Вітри Ти чиниш і джерел потоки,
Землі границі розмістив.

Напоюєш гори з пальців,
Кедри ліванські насадив.
Це милість, що ми є обранці,
Діла численні Ти вчинив.

Ти учинив місця для часу,
Із плоду чинів сититься земля.
Наводниш темряву, й завжди завчасно
Вчиняєш мудро Ти усі діла.

Створив величного левіятана,
І творивом Твоїм наповнена земля.
Даєш поживу, розкриваєш Свою руку,
Щоб наситилася добром планета вся.

Як схочеш — то обличчя Ти ховаєш,
Торкнешся гір — вони димлять.
Як забираєш Духа — то вмирають,
Від погляду Твого тремтять.

І Духа Свого посилаєш —
Приємна є моя хвала.
Землі обличчя відновляєш.
Я вдячна, Боже, що я Твоя.