У темних підвалах ДПУ...

Одна жінка, що навернулась до Господа, розповідала про зворушливий випадок з життя ув’язнених в підвалах Державного Політичного Управління. В Житомирі в темних підвалах ДПУ сиділи декілька ув’язнених: чоловіки й жінки разом. І всі усвідомлювали, що не вийти їм звідти живими. А тому зі страхом чекали смерті: одні зітхали, інші плакали, треті молилися. Тільки молодий чоловік з виду спокійний насміхався над іншими, а особливо над тими, хто молився. Він не вірив в Бога!

Та ось вночі за дверима пролунали зловісні кроки, заскрипів замок, засвітився ліхтарик і на порозі з’явився “ангел смерті” (так в’язні називали службовців органів держбезпеки). Всі були в смертельній тривозі, побоюючись почути своє ім’я. Серед німої тиші пролунало прізвище молодої людини, безбожника. Він зірвався з місця на ноги, але тут же знову сів, не вірячи своїм вухам. Його прізвище повторили. Тоді бідолаха впав на коліна і з глибини душі заголосив: “Боже, я – молодий, я жити хочу!” Але чекісти схопили його під руки і потягнули.
Через деякий час ті, що залишилися, почули глухі звуки пострілів.
Страх перед смертю і безбожників ставить на коліна, примушує молитися тоді, коли буває вже пізно. Хто прийме Христа, той звільниться від того жахливого страху перед смертю.