Абсурд егоїста.
Я не сліпий, але чомусь незрячий,
Нічого не знайшов, а так згубив багато,
За те що Бог подарував, невдячний,
За те що сам зробив, плачу зухвало.
Я народився, але змушений вмирати,
Про це я знаю, намагаючись забути,
Під зіркою щасливою страждати.
Я не глухий, але не хочу про це чути.
Я всіх люблю, або ще краще все,
Я все куплю, або, ще краще, всіх,
І все вже маю, але місце сам пусте,
І там, де сіяв Бог, тепер панує гріх.
Бог дав – Бог взяв, нічого тут не вдієш,
Нічого не приніс, і так підеш ні з чим,
Але вже пізно буде, коли зрозумієш,
Який же був сліпий, глухий, пустий.