Чи вірить в мене Ісус?
Ів.2:23-25.

Христос в Єрусалимі окрім всього,
Чинив чуда в пасхальне свято,
І тих,що ввірували в Ймення Його,
В той день набралося багато.

Але Він їхній вірі не повірив,
Бо знав усіх,і що було в них,
В людині розумівся Він без свідків,
І серце знав її, і зовні.

Та віра виникла у них раптово,
На емоційному пориві,
Але завжди лише на Божім Слові,
Повинна ґрунтуватись віра.

А ставив ти собі таке питання –
-А в мене, би Ісус повірив?
Ти зразу відповів, чи у ваганнях,
Непевне серце перевірив.

Як око дивиться в нього Господнє,
Неупереджено і строго,
Ти також заглянув в його безодню,
Дослідивши себе самого.

Там все в своєму серці прочитавши,
Ілюзії відкинь від себе,
Щоб не почути перед Ним поставши:
«Геть відійди - не знаю тебе».

Що через віру у Христа спасешся,
Ти головою це сприймаєш,
Але лише та віра, що у серці,
Для Бога жити заставляє.

Потреба підкоритись виникає,
У дійсно віруючих Богу,
А той потребу цю не відчуває,
Хто думає, що вірить в Нього.

Як тільки серце ввіриш ти Ісусу,
Вже сумнівів не будеш мати,
Бо з Ним ти подолаєш всі спокуси,
Мирське навчишся зневажати.

Отож узявши хрест, неси цю ношу,
Померши для своєї волі,
Щоб гідно виконати волю Божу,
І не шкодуй про іншу долю.

Христос наявність віри в спілкуванні,
Завжди перевіряв – і чудо
творилось,якщо віра була справжня,
І нею зцілювались люди.

Були в них різні віри - непохитна,
Смиренна, прагнуча, смілива,
Але по правді доля незавидна,
Того, в кого вона хитлива.

Бо коли все в житті твоєму гарно,
Ти в вірі, навіть не хитнешся,
Але якщо прийдуть випробування,
Ти впевнений, що не зречешся?

Ось за Христа ти до стіни припертий,
То може ти не знаєш Його?
А чи в покорі всі негоди стерпиш,
Подібно праведному Йову?

Коли до церкви треба чесно внести,
Віддати все на справу віри,
Чи не спокусишся в оману ввести,
Як ті Ананія й Сапфіра?

А водне хрещення твою істоту,
Чи повністю тоді змінило,
Чи може іноді, як жінці Лота,
Старе життя, гріховне мило?

Такі на самоті, в важку годину,
Собі я задавав питання,
Щоб знати свою віру ми повинні,
Чинити їй випробування.

Не знаю, як себе там бачать інші,
В чужій душі, що серед ночі,
Коли ж своє вивчав я серце грішний,
Духовні засмутились очі.

Бо в ньому боротьба іще триває,
Христос з антихристом в двобою,
Та бачу,що Христос перемагає,
Заповнює його Собою.

Але я прагну, щоби гідні справи,
Засвідчили про мою віру,
Тоді вже дійсно, матиму підстави,
На те, що Бог в мене повірить.
Амінь.

В. Рибаков м. Луцьк.