Я хочу жить, як Бог навчає

Я хочу, щоб у цьому світі
Господь був важчим за мій страх.
Щоб розганяв тривожні миті,
Й страх відлітав, неначе птах.

Я хочу, щоб в житті моєму,
Був більшим Бог за ворогів,
Щоб світлом став у серці темнім,
Й мене від сумнівів хранив.

Щоб в бурі був моїм спокоєм,
Опорою серед пітьми,
Щоб я жила Його любов’ю
І не лякалася зими.

Щоб віра крила підіймала,
Коли спіткнусь я на путі,
Щоб я ніколи не міняла
Надію Божу на земні.

Я хочу, щоб Його присутність
Була реальніша за біль,
Щоб в серці танула байдужість
І розквітала Божа ціль.

Я хочу, щоб коли слабію,
І сльози котяться з очей,
Я знала — Бог іде зі мною
Крізь темний шлях моїх ночей.

Щоб навіть там, де тихо, страшно,
Де тисне сумнів і вина,
Його рука тримала вчасно
І підіймала знов із дна.

Я хочу, щоб навчив любити,
Усіх людей на цій землі.
Щоб людям всім добром платити,
Щоб не було в устах брехні.

Я хочу, щоб в моєму серці,
Жили завжди любов і мир,
Щоб світло Бога, немов зірка,
Завжди сіяло на весь світ.

Я хочу, всіми, щоб ділами,
Завжди наслідувать Христа.
Щоб це було не лиш словами,
Й пройти дорогу цю змогла.

Я хочу, щоб молитва щира,
В устах ніколи не згаса.
І щоб міцна Господня сила,
В своїх руках мене несла.

Я хочу, щоб у час недобрий,
Моїй розраді був Христос.
Згадавши той вінок терновий,
Піде з душі весь той хаос.

Я хочу жить, як Бог навчає,
У своїх вчинках і ділах.
Як жив Христос, я памʼятаю,
Піду я по Його слідах.

Я хочу, щоб вкінці причалу,
Господь із радістю сказав,
«Заходь дитя, Я вже чекаю,
Ти правильним шляхом ступав…»