Хвилі Стиру бруд змивають
І несуть у далечінь,
Луцьк щоденно умивають.
Погляд свій куди не кинь,
Луцьк будується, зростає
У всі боки: вдовж і вшир,
І про нашу долю дбає
Рідний нам з дитинства Стир.
А як літо розпочнеться,
І весняний зійде сніг,
Мова тут про інше йдеться:
Стир змиває людям гріх.
Тут всіляке протестантство
Хрестить грішних у Стиру,
І приймає християнство
Тих, що були у миру.
А, крім того, молодь наша
Смажить плечі на пляжах.
Тут здоров‘я повна чаша
І спасіння в небесах!
Стир – не пара різним кланам.
Стир – це затишок і мир,
Насолода всім лучанам.
Я люблю наш рідний Стир!
* * *
* * *
Поділитися:
Коментарі
Приймуть хрещення в воді ,
Величчю до Іордану,
Стир рівняється тоді.
Бо ніщо наш Стир не славить,
Так у Господа в очах,
Як оте, що в ньому стали,
Люди, на спасіння шлях.
І не гріх вони змивають,
Занури́вшись в річку Стир,
А в сумлінні обіцяють,
З Богом по життю піти.
Якщо ж це, комусь любити,
Заважає рідний Стир,
Треба в серце подивитись,
А чи є у ньому мир?
Приймуть хрещення в воді ,
Величчю до Іордану,
Стир рівняється тоді.
Бо ніщо наш Стир не славить,
Так у Господа в очах,
Як оте, що в ньому стали,
Люди, на спасіння шлях.
І не гріх вони змивають,
Занури́вшись в річку Стир,
А в сумлінні обіцяють,
По життю своєму йти.
Якщо ж це, комусь любити,
Заважає рідний Стир,
Треба в серце подивитись,
А чи є у ньому мир?