Христос друг

Раніше, коли виникне потреба,
Звернутись у молитві до Христа,
То я десь, уявляв Його на Небі,
Або стояв в думках біля хреста.

А є такі, що погляд свій не вгору
в молитві обертають, а їм Дух
підказує, що Бог Він за́вжди поруч,
І що Христос для нас, найкращий друг.

Та я чомусь, вважав це за зухвалість,
Бо думав, що нам грішникам таким,
Належить бачити Христа у Славі,
На відстані, схилившись перед Ним.

Та ось збагнув нарешті - пропонує,
Нам дружбу Сам Він, щоб разо́м піти,
Але ж Він якості такі цінує,
Які в собі непросто віднайти.

Передусім, ця дружба неможлива,
Якщо не досконала в нас любов
до Бога і до ближнього, а віра,
В житті не є, основою з основ.

Якщо в нас егоїзм і гріх панують,
І вабить цього світу суєта,
Ми інші цінності іще шануєм,
І дружби не шукаємо Христа.

Бо як до Нього можемо звертатись,
З проханням, чи з молитвою про те,
Чого робити, Він нам не порадить,
І ми звичайно знаємо про це.

Тож зрозуміло, що Христа при цьому,
Нам краще уявляти в небесах,
Не другом, не порадником, а Богом,
Якому можна каятись в гріхах.

А ось коли ми сповнені любові
до ближніх, сіємо добро навкруг,
І творимо його в ім’я Христове,
Тоді Він і з’являється, як друг.

То ж дружба з Ним, цілком не випадкова,
Це наслідок безгрішного життя,
Коли ми обираємо свідомо,
Єдиним своїм радником Христа.

І з радістю приймаємо вимоги,
Які ця дружба пред’являє нам,
Це чесність і правдивість перед Богом,
І послух - як умова головна.

Бо тих лише́, хто заповіді Йо́го
виконує, Він друзями назвав.
То ж буду все робить заради то́го,
Щоб серед них мене Він рахував.

Бо хочу також серцем відчувати,
Що наш Господь Христос, є Бог живий,
Йому думки, як другу повіряти,
З Ним кожен крок, погоджувать новий.

А Він, свого́ у дружбі не шукає -
Для Нього, наше благо головне,
І Він лише про на́шу користь дбає,
Враховуючи вічне і земне.


Віктор Рибаков м. Луцьк