О народе, поглянь на цей світ:
Як панує там гріх і темрява.
То чого ж, ти, із грішним народом усім
Йдеш разом у полоні Ваала?

Чи не дав Я тобі мого Слова й знання?
Чи не всіх Я навчив вас читати?
Чи не жив на землі у стражданнях Я сам,
Щоби приклад життя вам всім дати.

Я є Цар над царями сьогодні й навік,
А ви - піддані всі Мої діти.
Чи то Мої закони у ваших серцях?
Чи то Я вас так вчив усіх жити?

Де покора сьогодні є Богу Творцю?
Де покора є Слову моєму?
Де покора сьогодні батькам, вчителям?
Чи живете ви в царстві Моєму?

Всі ви кажете, що царство Боже є в вас.
Чи є в вас Мої царські закони?
Як не знаєте їх, не живете по них,
То подумайте, хто вас полонить.

Метушня і неспокій у ваших серцях:
Трошки фарби і трошечки моди,
Трошки грошей побільше і світських розваг,
Трошки десь на курорт, поміж люди.

О чому, Мій народ, не пильнуєш душі?
І не бачиш, де ноги ступають,
Не слідкуєш, що мовлять сьогодні уста,
Кого нині вони прославляють.

Всі ви вільними хочете бути тепер,
Жити хочете не під законом.
То яке ж то є царство Моє у серцях,
Як немає Ісуса на троні?

Де ваш страх перед Богом і Словом Моїм?
Де покора є ваша, мій люде?
О подумайте всі, кому служите ви
І який для вас всіх кінець буде.

Ось вже скоро заплату Я царську всім дам
За всі ваші труди в Моїм царстві.
Тож поки ще не пізно, подумайте всі,
Де у вічності будуть усі душі ваші.