Коли приходить ніч — і серце завмирає, Коли тривога душу огортає, Коли здається — сил уже нема, І страх шепоче: «Ти залишишся сама…»
Я згадую слова, які почув мій дух, Які Господь промовив серед тиші й мук. Ти обіцяв мені Своє благословіння — Те, що чекала я в молитвах і терпінні.
Я не повірила… Мені було так важко, І серце від тривоги билося так тяжко. Та Ти сказав: «Надійся на Мене — І Я здійсню бажання серця твого для тебе».
І знов, коли приходить зневіра, Я обіймаю серцем Твоє Слово і вірю. Бо не людські слова дають мені життя — Твоя обітниця тримає мене щодня.
Господи, допоможи Твоїх слів триматись, Коли страшно — не падати, не здаватись. Нехай моя віра не згасне в пітьмі, Нехай Твої слова назавжди живуть у мені.
І я вірю: настане той благословенний час, Коли Ти здійсниш обітницю Свою для нас. І я триматиму на руках те, про що молилась, І крізь сльози скажу: «Господи, я не вірила… А Ти — дав те, що пообіцяв».
Тоді я зрозумію — Ти був зі мною завжди, І навіть у страху не залишив мене. Те, що здавалося неможливим для мене, Ти зберіг Своєю рукою.
«Надійся на Господа, і Він сповнить бажання серця твого». Псалом 36:4