Якби ти знав

Якби ти знав скільки разів в житті,
Ти був за крок обваленої прірви,
Скільки доріг що кликали в пітьмі,
Господь закрив, й повів тебе до істин.

Якби ти знав, від чого Він спасав,
Коли питав: « Чому мені відмова?»
Скільки дверей Господь не відчиняв,
Бо за дверима вже чекала змова.

Якби ти знав, скільки було шляхів,
Де за красою приховалась пастка,
Скільки солодких, і злих голосів
Вели туди, душі де було б важко.

Якби ти знав, чому Господь не дав
Того, про що благав ти у молитві,
Бо те, чого ти так сильно бажав,
Могло залишити душі рани відкриті.

Якби ти знав, чому Він промовчав,
Коли сльозами наповнялись очі,
Він не покинув — Він просто чекав,
Щоб ти Його побачив серед ночі.

Якби ти знав, чому твоя сльоза
Так довго не знаходила спокою,
Можливо, через біль твоя душа
Навчалась більше дорожити Богом.

Якби ти знав, що кожне «не дано»
Не означає, що Господь байдужий,
Він просто бачить те, що за вікном,
І знає, що добром тобі послужить.

Якби ти знав, що навіть у пітьмі
Рука є Божа, що тебе тримає,
Ти б не боявся власної путі,
Бо знав: Господь тебе не залишає.

Якби ти знав, що там, де ти хотів
Залишитись, бо серце так просило,
Господь тебе від темряви відвів,
Бо бачив, що там душу щось згубило б.

Якби ти знав, що в кожній твоїй втраті
Є те, чого ти поки не збагнув,
Ти б не спішив у розпачі страждати,
Господь на користь ті шляхи замкнув.

Якби ти знав, що навіть у сльозах
Господь працює над твоїм спасінням,
Ти б не питав: «Навіщо цей весь страх?»
А бачив би в стражданні Його вчення.

Якби ти знав, що навіть в самоті
Ти не один, хоч поруч і нікого,
Господь присутній на твоїм путі
І тихо промовляє: «Я з тобою».

Якщо закрились двері — не страждай,
Не повертайся знов до них бездумно,
Якщо Господь сказав: «Не відкривай»,
То, може, за дверима було згубно.

І якщо серце просить: «Поверни!» —
А Бог мовчить і не дає вернути,
Згадай, що Він вже бачить ті часи,
Які тобі ще треба перетнути.

Якби ти знав, що всі твої дороги
Господь тримав у мудрості Своїй,
Не нарікав би на важкі тривоги,
А дякував за «ні» в своїм житті.

Тому, коли не розумієш Бога,
Не поспішай казати: «Він забув».
Можливо, саме ця важка дорога
Веде туди, де ти б Його знайшов.

Бо Він вже бачить те, чого не бачиш,
І знає шлях, якого ще нема.
Ти просто довіряй, коли ти плачеш,
Господь пошле для радості слова.

Не все, що хочеш, варто одержати,
Не кожні двері треба відчинить,
Господь лише найкраще хоче дати,
Що допоможе душу не згубить.

І прийде день, ти озирнешся тихо
На все, що не збулося у житті,
І скажеш: «Господи, Ти знав, що краще.
Не дарма закрив двері Ти тоді».