Мрії мої сиві-сиві , легко мені з вами,
Де сховались нелюдимі, чи ж не за устами?
Богу лиш одному знати, що в душі , на серці,
Мої мрії стануть тілом, дещо після смерті…
Як помру, то поховайте мене де завгодно,
Бо душі моїй тут було завжди прохолодно,
Бо вона не з цього світу, їй тут тіснувато,
В небі буде майже досить, навіть забагато.
Як умру, то не журіться, сліз не проливайте,
За мене ви порадійте, пісню заспівайте,
З Богом буду говорити, в небі на Сіоні,
Згоден вічно в рабстві бути,  у такім полоні.